Особистість у мінливості естетичного ідеалу суспільства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Беженарь О. П. Особистість у мінливості естетичного ідеалу суспільства : монографія / О. П. Беженарь ; Мін-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова. – Запоріжжя : КП “ЗМД “Дніпровський металург””, 2012. – 243 с.

 

 

 

 

 

 

 

У дослідженні запропоновано цілісну концепцію механізму формування особистості під впливом естетичного ідеалу суспільства. Суперечність між естетичним ідеалом особистості та естетичним ідеалом суспільства подано як геологічне явище – суперечність, що рухає соціальний світ в еволюційному напрямі на основі культивування принципів суміщення частини і цілого, гармонізації смислових полів особистості і соціуму і налагодження між ними сталого енергоінформаційного обміну. Відтворено його морфологію і функціональний потенціал. Обгрунтовано специфічні функції естетичного ідеалу у процесі формування особистості, як атрактора, а у контурі саморегуляції – як абсолюта. Мистецтво, як носій образу-смислів, визнано ефективним засобом надання музично-ритмічної пластичності тілесністі людини, що є матрицею естетизації її діяльності за принципами гармонії й осучаснення під вимоги майбутнього стану суспільстьа.

The integral conception of mechanism of forming of personality under influence of aesthetic ideal of society is offered in this investigation. Contradiction between the aesthetic ideal of personality and aesthetic ideal of society is given as the geological phenomenon – contradiction, that moves the social world in evolutional direction on the basis of cultivation of principles of part and the whole combination, harmonization of the semantic fields of personality and socium and establishing of permanent energy-informative exchange between them. Its morphology and functional potential is reproduced. The specific functions of aesthetic ideal in the process of forming of harmonious personality, as attractor, and in the contour of self-regulation – as absolute, are grounded. An art, as a transmitter of image-senses, is acknowledged as the effective mean of accordance of musically-rhythmic plasticity to human’s corporealness which is a matrix of aesthetization of his activity according to principles of harmony and modernization according to the requirements of the future state of society.