alt

 

 

Аутопоезис   соціальних   систем :   монографія  / за   науковою  ред. В. П. Беха / В. П. Бех; Мін-во освіти і науки, Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова. - К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2010. -748 с.

 

 

Автори:В П Бех, докт філос. наук, проф. (розділ І, підрозділ 1.4, розділи IIі III, вступне слово і висновки); Р.О. Долонов, докт. філос. наук, проф. (розділ І, підрозділ 1.1); 3. Ф. Самчук, докт. філос. наук, ст. наук, співроб (вступне слово); О. І. Авєріна, канд. філос. наук (розділ IV), Я. М. Курган, канд. політ. наук (розділ V); О. В. Іванілов, канд. політ. наук (розділ VI), Л М. Семененко, канд. філос. наук (розділ VII); Ю В. Бех, канд. філос. наук (розділ І підрозділи 1.2- 1.3, розділи VIII-ІХ)

У монографії подано оригінальну концепцію самовідтворення соціальних систем, з яких складається соціальний світ, що нині швидко еволюціонує у невідомому для нас напрямі. На основі його атрибутивних властивостей, що є породженням взаємодії особистостей між собою, обґрунтовано реновацію енергоінформаційної форми життя як невід'ємної складової Універсуму. Ноосфера розглядається як умови, а саморозгортання соціального світу за участю особистості як внутрішнє джерело самовідтворення соціальних конструкцій різного виду і типу. Доведено, що організм є об'єктивованою формою організації життєдіяльності не тільки живої, а й розумної живої речовини, тобто світової спільноти. На цій підставі перевірена можливість, коректність і необхідність використання трьох дарвінівських принципів: мінливості, спадкоємності і відбору для вивчення атрибутивних властивостей соціальних систем різних видів і рівнів буття. Механізм самовідтворення соціальних систем проаналізовано на прикладі найпростішого соціального утворення - соціального організму навчального закладу освіти. Подано також саморозгортання соціального світу, саморуху Універсуму від мікрорівня до макрорівня і мегарівня, у якому енергетичними джерелами є підсвідомість, свідомість і надсвідомість особистості людини. Механізм саморозгортання соціального світу подається як трьох-стадійний процес, у ході якого людська спільнота шляхом власної життєдіяльності упорядковує морфологічну структуру універсуму, суттєво знижує його ентропію.

Для науковців, фахівців із соціального менеджменту, політологів, соціологів, соціальних філософів, усіх тих, кого цікавить ноосоціогенез, самоорганізація і саморегуляція ноосферного життя.